ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ПІДВИЩЕННЯ АКЦИЗІВ НА ПАЛЬНЕ

На сьогодні ринок нафтопродуктів України достатньо стабільний. Про це свідчить динаміка імпорту нафтопродуктів на територію нашої країни (Інф. 1), що залишається на рівні 400-600 тис. тонн ДП, 80-100 тис. тонн бензину А-95 і СПБТ, і приблизно 2 тис. тонн бензину А-98 на місяць.

Інфографіка 1

Джерело: дані Державної служби статистики України.

Інфографіки 1–4 також свідчать про те, що за останні майже півтора року лідерство серед імпорту належить дизельному пальному, а імпорт бензину А-95 і СПБТ приблизно однаковий. Суттєвих перепадів у обсягах імпорту не спостерігається.

Інфографіка 2

Джерело: дані Державної служби статистики України.

Інфографіка 3

Джерело: дані Державної служби статистики України.

Інфографіка 4

Джерело: дані Державної служби статистики України.

Загальний імпорт товарів у січні-травні 2024 року, порівняно з аналогічним періодом 2023-го, збільшився на 8,3%, а імпорт нафтопродуктів знизився на 12,43% (Табл. 1). На це є декілька причин. Зокрема, наявність накопичених у 2023 році запасів у трейдерів, які вони реалізовують у 2024-му, а також слабкий попит на нафтопродукти. Отже, логічно, що наявність запасів і недостатній попит створюють питання – навіщо імпортувати більше?

Таблиця 1. Динаміка імпорту нафтопродуктів до України за січень-травень 2023-2024 рр., тонн

У січні-травні 2023–2024 років структура імпорту нафтопродуктів характеризувалася переважно імпортом дизельного пального, який у 4 рази перевищував імпорт бензину, та у 7 разів імпорт СПБТ у 2023 році, а у 2024-му – майже у 5,5 раза, порівняно з бензином, і у 7 разів по СПБТ. Одним з факторів більшого імпорту дизелю є підготовка до посівної кампанії взимку та навесні, а також  закупівля аграріями пального на майбутній агросезон. Обсяг імпортованого бензину минулих періодів фактично перевищив потребу в ньому, що стало причиною зниження його поточного імпорту.

Що стосується структури імпорту у розрізі постачальників (Інф. 5), то протягом 2023-2024 років відбулись деякі зміни у ТОП-7 країн походження пального. Так, якщо у січні-травні 2023-го лідерами постачань були Індія (13% всіх поставок, або 470 тис. тонн), Литва (12%, або 441 тис. тонн) і Туреччина (11%, або 384 тис. тонн), то у січні-травні 2024 року Індія і Литва поступились місцем Греції (22%, або 667 тис. тонн) та Польщі (17%, або 512 тис. тонн).

Інфографіка 5

Слід зауважити, що відбулась переорієнтація поставок з автомобільного транспорту на залізничний. Факторів впливу також декілька. По-перше, всі пам’ятають страйки на кордоні з Польщею, що зобов’язало імпортерів задуматись про диверсифікацію каналів постачань. По-друге, залізничні перевезення дешевші за автомобільні, а в умовах війни, коли всі підприємці шукають шляхи зниження витрат, управління витратами на логістику залишаються актуальними.

У структурі імпортерів бензину (Інф. 7) лідерами є ОККО, WOG та UPG, а дизельного пального – ОККО, UPG, «Альянс Енерго Трейд» та WOG (Інф. 8).

Інфографіка 7

Інфографіка 8

Говорячи про попит на пальне, відмітимо, що для споживача серед факторів вибору є не тільки якість, довіра до бренду АЗС, але й ціна. Далі розглянемо механізм формування вартості палива та що на це впливає.

З 2023 року цінові спостереження та заходи моніторингу проводяться за наступною групою товарів: бензин (марки А-92, А-95), дизельне пальне, газ скраплений для автомобілів.

Зазвичай використовується наступна формула для розрахунку ціни на нафтопродукти:

, де:

Ц – ціна за 1 тонну нафтопродуктів (грн із ПДВ);

Ц_ім – ціна при імпорті (за тонну, дол. США);

К_дол – офіційний курс української гривні до долара США, що встановлений НБУ, на дату формування ціни;

А – розмір акцизного збору, визначений згідно з чинним законодавством України станом на дату формування ціни;

К_євро – офіційний курс української гривні до євро, що встановлений НБУ, на дату формування ціни;

Г_к – середнє значення густини (г/м³) палива при 15°С згідно з ДСТУ 7688:2015 (для ДП значення складає 0,8325);

Т –– витрати на транспортування нафтопродуктів (грн із ПДВ);

М – рівень маржинального прибутку імпортера (грн);

К_пдв – коефіцієнт, який враховує чинну, згідно з українським законодавством, ставку податку на додану вартість (ПДВ); для платників становить 1,2 та 1,0 для неплатників.

Однак, коли ми говоримо про пальне та його ціну, то пригадуються минулі роки, коли до 1 липня 2023 року були знижені акцизи. Що ж це таке? Зазвичай акциз – це непрямий податок, який закладається у вартість товару й сплачується споживачем. Акцизи вводять на такі товари, як тютюн, алкоголь, предмети розкоші. Акциз встановлюється на високорентабельні та монопольні товари, зокрема й на пальне також і, в теорії, вилучає частину надприбутків від продажу подібної продукції.

Існують два основні види акцизного податку:

1. Адвалорний – сума платежу нараховується у відсотковому співвідношенні до вартості товару, що можна застосовувати до різної продукції залежно від її вартості.
2. Специфічний – на кожний вид продукції встановлюється фіксований платіж з акцизного податку.

Розмір акцизу на обсяг імпорту нафтопродуктів рахується в євро за 1 000 літрів. Акциз платять всі імпортери, навіть якщо пальне ввозиться не для продажу, а для власних потреб.

З 1 липня 2023 року розмір акцизу відповідає довоєнному рівню. А останні 2 місяці активно обговорюється питання подальшого збільшення акцизів на пальне. Один з аргументів – адаптація українського законодавства до європейського у зв’язку з асоціацією з ЄС.

Переговори між Україною та ЄС щодо укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво розпочалися у березні 2007 року відповідно до Плану дій Україна-ЄС. 1 вересня 2017 року, після тривалого процесу ратифікації, Угода про асоціацію між Україною та ЄС набула чинності у повному обсязі. Надалі Україна мала 11 років для приведення акцизного оподаткування до рівня, закріпленого у законодавстві ЄС. І ось наприкінці травня 2024 року у Верховну Раду України був поданий законопроєкт № 11256-2 «Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації положень актів права Європейського Союзу щодо акцизного податку». Щоб зрозуміти, чому законопроєкт й досі не став законом, а очікуване підвищення акцизів на пальне з 1 липня 2024 року не запрацювало, потрібно розібратись у процедурах прийняття законів в Україні.

Законодавчий процес – це нормативно регламентована процедура ухвалення закону, яка складається з певних стадій – самостійних, логічно завершених етапів та організаційно-технічних дій: внесення, розгляду, прийняття (зміни), оприлюднення та опублікування. У цілому закон може ухвалюватися через проходження трьох читань (останніми роками ВРУ приймає закони у двох читаннях, бо згідно з ст. 102 ЗУ «Про Регламент ВРУ» від 10.02.2010 № 1861-VI в ред. від 31.12.2023 р. три читання потрібні лише для проєктів кодексів і законопроєктів, які містять понад 100 статей, пунктів). Також ще є етап схвалення або ветування закону Президентом України. Всі етапи мають регламентовані строки їх проходження. Наприклад, ВРУ розглядає законопроєкт протягом 30 днів, а Президент – протягом 15 днів. На кожні доопрацювання строки не регламентовані.

Наразі законопроєкт пройшов стадію першого читання (04.06.2024 р.) і другого читання (18.07.2024 р.) і станом на початок вересня підписаний Президентом України. Таким чином, проєкт закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації положень актів права Європейського Союзу щодо акцизного податку № 11256-2 від 29.05.2024 р., який розроблено на виконання Додатка XXVIII до глави 4 «Оподаткування» розділу V «Економічне і галузеве співробітництво» Угоди про асоціацію та імплементацію положень Директиви Ради № 2003/96/ЄС від 27.10.2003 про реструктуризацію системи Співтовариства щодо оподаткування енергопродуктів та електроенергії, наразі очікує офіційного опублікування.

Зміни акцизів, що пропонуються у проєкті закону № 11256-2 від 29.05.2024, представлені далі (Табл. 2).

Таблиця 2. Графік підвищення ставок акцизного податку на пальне (євро за 1 000 літрів)

Відповідно до пропозиції Уряду, у 2024 році акциз з 1 000 л бензину повинен подорожчати на 29,1 євро, ДП – на 38,1 євро, скрапленого газу – на 3,6 євро. Після цього заплановані ще чотири етапи підвищення, кожен з яких – приблизно на такі ж суми.

Впровадження положень законопроєкту дозволить забезпечити додаткові надходження до держбюджету у другому півріччі 2024 року:

• від операцій з реалізації пального – на 1,6 млрд грн у середньому за місяць. З них 1,3 млрд грн від акцизного податку та 0,3 млрд грн від податку на додану вартість;
• від операцій з реалізації проміжних продуктів – на 4,5 млн грн за місяць від акцизного податку (розрахунок зроблено з огляду на обсяги реалізації, передбачені у Державному бюджеті України на 2024 рік).

Але чи дійсно підвищення акцизів таке необхідне?

Урядовці кажуть, що це один з необхідних кроків на шляху до членства в Європейському Союзі. Законодавство України обов’язково необхідно наблизити до європейського, адже Україна отримала статус країни-кандидата на членство в ЄС. Другий аргумент – у нас війна, потрібні гроші на підтримку армії та ведення бойових дій. Підвищення акцизів зможе наповнити бюджет додатковими коштами.

Стосовно війни все зрозуміло, з цим не посперечаєшся. Однак, аргумент членства в ЄС здається доволі сумнівним. Пояснюється це тим, що насправді не існує жодних чітких вимог до імплементації саме такого рівня акцизів, бо це лише рекомендація. До того ж деякі європейські країни (наприклад, Угорщина, Польща) й досі мають нижчі акцизи на бензин і ДП, хоча є членами ЄС вже понад 10 років. А в Іспанії, Хорватії та Бельгії більш низький рівень акцизів на автогаз. Відмітимо, що країни ЄС встановлюють ставку акцизів спираючись на власне споживання та стан економіки, екологічну повістку тощо.

З огляду на це, чи не здається підвищення акцизів на пальне не на часі? Адже здорожчання пального – це збільшення витрат виробників, тож підвищаться й ціни на товари та послуги, що вплине на кінцевих споживачів. Аграрії також зазначають, що таке підвищення акцизів до 2028 року призведе до додаткових щорічних витрат у розмірі 13 млрд грн. Враховуючи, що пальне становить приблизно 10% всіх витрат аграрних виробників, вони будуть змушені підвищувати ціни на агропродукцію.

Дійсно, Україна крок за кроком йде до євроінтеграції та поступово здійснюється процес імплементації законодавства ЄС. Водночас положеннями Директиви № 2003/96/ЄС передбачена можливість встановлення спеціальних знижених ставок акцизного податку для сільськогосподарської техніки, яка залучена в обробці полів та для якої встановлено мінімальну ставку податку на рівні 21 євро за 1 000 літрів дизпалива. Саме ця ставка застосовується зараз у Румунії, а в Польщі фермерські господарства отримують відшкодування паливного акцизу в повному обсязі й фактично його не сплачують.

У Литві, Латвії та Румунії акциз становить не більше 60 євро/1000 л, тоді як в Україні бізнес змушений платити 139 євро. Якщо до 2028 року акциз буде збільшено до 330 євро за 1 000 літрів, то український бізнес сплачуватиме в 5 разів більше, ніж європейські підприємства.

Таким чином, запропоновані норми проєкту можуть суттєво нашкодити українським аграрним підприємствам та негативно вплинуть на можливості конкурувати на зовнішньому ринку сільськогосподарської продукції. А особливо це вплине на збільшення вартості продукції для українських споживачів.

Інна Швець,

головний фахівець відділу досліджень ринків природних копалин

та мінерально-сировинних ресурсів ДП «Держзовнішінформ»

Замовити послугу можна тут