Холодна зима 2015–16: як триває підготовка до майбутнього опалювального сезону

На початку тижня НЕК «Укренерго» заявило про дефіцит у 2800 МВт потужності енергосистеми України. Приблизно такі ж показники – 3000–3500 МВт – декларувалися й минулої зими, коли вся країна жила в режимі аварійного відключення електроенергії. Україна відразу перейшла в перетоковий режим роботи із сусідніми енергосистемами, отримуючи 800–900 МВт щодоби, повідомив профільний міністр Володимир Демчишин.

Під «сусідніми» треба розуміти російську – тільки з нею енергосистема України перебуває в режимі паралельної роботи. І тамтешні відомства вже встигли заявити, що Україна відновила купівлю електроенергії з РФ.

Причиною падіння потужностей стала, насамперед, зупинка роботи трьох енергоблоків на Вуглегірській ТЕС (ПАТ «Центренерго») і Миронівській ТЕС («ДТЕК Донецькобленерго»), загальна потужність яких становила 880 МВт. Обидві станції потрапили під обстріл із боку російсько-терористичних військ.

Також у ніч на понеділок було відключено блок № 2 Ладижинської ТЕС (250 МВт) через шум у паливні котла, і блок № 1 на Запорізькій ТЕС (300 МВт) через пошкодження багерні насосної станції № 1. У позаплановий ремонт було виведено блок № 1 Запорізької АЕС (1000 МВт).

Крім того, з технологічних і погодних причин спрацювали механізми захисту на трансформаторах підстанції «Вінницька» й АТ-3 на Південноукраїнській АЕС, котрі на час вивели їх із системи.

Оплата натурою

Міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин заявив, що зараз перетоки електроенергії між українською й російською системами не є імпортом, і наприкінці місяця Україна все поверне Росії: «Сподіваюся, ця ситуація триватиме недовго. Якщо один-два дні, то, можливо, обійдемося без оплати – віддамо потужністю. Якщо ні, то ціна давно закріплена в договорі про паралельну роботу, десь приблизно 4 центи».

Втім, у Росії ці перетоки вже назвали «аварійною допомогою за добовими заявками» й нагадали, що вони коштують набагато дорожче. З яких джерел Демчишин збирається «віддавати потужності» – залишилося загадкою. НЕК «Укренерго» і генерація вже відкрито говорять, що не справляються навіть із поточними обсягами виробітку, а далі ситуація ще більше ускладниться. Генерації бракує вугілля, і міністерство ніяк не вирішує цю проблему.

Єдине, що змогли зробити чиновники міністерства, це домовитися з «Донбасенерго» про запуск Слов’янської ТЕС на кілька днів – на більший строк там просто забракне палива. Станція була зупинена 14 липня, бо немає вугілля. Це вже третя зупинка з травня цього року з такої причини. Слов’янська ТЕС постачає електроенергію для північної частини Донецької та Луганської областей і східній частині Харківської області.

Коли буде запущено Вуглегірську ТЕС – невідомо. «Сьогодні вранці (27 червня) ви бачили повідомлення: Вуглегірську станцію обстріляли з мінометів. Трансформатор згорів, лінію видавання 330 кВ розбомблено. У результаті блоки по 300 МВт відключено. Наскільки затягнеться відновлення, поки не зрозуміло», – повідомив Володимир Демчишин у понеділок.

Вирівняти баланс потужностей в об’єднаній енергосистемі країни НЕК «Укренерго» дуже складно. Причина проста – на ТЕС, які розташовані в центральній частині України, бракує антрацитового вугілля. Сьогодні на максимальній потужності працюють блоки, які споживають вугілля газової групи. Водночас на блоках не проходять планово-запобіжні ремонти, і така ситуація загрожує підвищеною аварійністю й незапланованими ремонтами взимку, коли споживання електроенергії буде максимальним.

Публічні чвари

На 23 липня запаси вугілля на ТЕС становили приблизно 1,660 млн тонн. Це майже удвічі менше, ніж торік. Але до дефіциту додалася ще й нерівномірність його розподілу. Найбільші запаси антрацитового вугілля є на Луганській ТЕС – 430 000 тонн, а газової групи – на Бурштинській ТЕС, 360 000 тонн.

Однак обидві ці станції працюють практично поза Об’єднаною енергосистемою країни. На Луганській ТЕС у Щасті через постійні обстріли і бойові дії немає можливості провести ремонт блоків та ліній електропередач, тому станція забезпечує електроенергією тільки вільну частину Луганської області й північ Донецької. А на Бурштинській – 10 із 12 блоків працюють на експорт електроенергії до Європи. Тобто майже половина запасів вугілля перебуває на станціях, які не можуть використовуватися для покриття дефіциту потужностей всередині країни.

Ще в жовтні 2014 року Міненерговугілля дало доручення розробити проект, який би дозволяв Бурштинській ТЕС виробляти енергію як на експорт, так і на ОЕС України. Сьогодні в НЕК «Укренерго» заявляють, що «ДТЕК Західенерго» ігнорує це доручення.

ДТЕК зі свого боку заявив, що ще в листопаді 2014 року надав «Укренерго» всю необхідну інформацію щодо зміни конфігурації роботи блоків Бурштинської ТЕС. Два блоки вже працюють на енергосистему України; можна розвернути ще один, хоча це і знизить надійність роботи мережі, яка видає електроенергію на захід. У ДТЕК попереджають, що цей проект змін конфігурації «Бурштинського острова» НЕК «Укренерго» зобов’язаний погодити з європейськими системними операторами електромереж.

В «Укренерго» запевняють, що переговори проведено, вони перебувають на завершальному етапі. Однак ми бачимо тільки те, що ось уже 9 місяців представники компаній не можуть зустрітися й розв’язати проблему розвороту блоків на одній станції. Натомість вони влаштували публічні чвари зі взаємними звинуваченнями. Водночас незрозумілою є поведінка профільного міністерства, яке має контролювати цей процес.

Без вагонів

Втім, це не єдиний аспект, у якому міністерство демонструє свою некомпетентність. Ось уже рік його чиновники не можуть налагодити вивезення вугілля з окупованих територій. Йдеться про дефіцитний антрацит. Претензії міністерству висувають ДТЕК і «Донбасенерго».

В останній компанії Forbes повідомили, що на станції «Красний Лиман» із середини червня заблоковано 260 вагонів із вугіллям. На цей момент на Слов’янську ТЕС намагаються відправити ще приблизно 120 вагонів, а це понад 8 000 тонн антрациту. Але через складнощі транспортування невідомо, коли вантаж прибуде на станцію, і чи зможе блок продовжити роботу.

Конкретніше претензії висловили у ДТЕК. «Вже більше року в державі немає системного вирішення проблеми вивезення необхідного Україні вугілля для ТЕС. Залізнична інфраструктура в зоні АТО сильно пошкоджена, не подолано проблему дефіциту локомотивної тяги й порожніх вагонів», – йдеться в офіційному повідомленні енергохолдингу.

«ДТЕК Ровенькиантрацит» і «ДТЕК Свердловантрацит» – основні виробники вугілля дефіцитної антрацитної групи – на Придніпровську ТЕС і Криворізьку ТЕС з 1 липня 2015 року постачили всього 32 вагони за можливого відвантаження від 38 до 114 вагонів на добу, а фактичне відвантаження вугілля від «ДТЕК Шахти Комсомолець Донбасу» – 50 вагонів на добу за можливого показника – 100–120 вагонів.

Крім того, ДТЕК закликає відповідальні міністерства та відомства відновити залізничну інфраструктуру на лінії зіткнення з територією бойових дій, перенаправити додаткові магістральні локомотиви й порожні вагони з інших ділянок залізниць України на Донецьку залізницю. Водночас, у ДТЕК зазначають, що «імпортувати вугілля неможливо через високу ціну на паливо, яка не покривається в тарифі для ТЕС».

Добридень, вугілля з ПАР

А от міністр Демчишин, схоже, так не вважає. Днями він публічно заявив, що Україна купуватиме антрацит у ПАР за ціною $80 за тонну. 28 липня стало відомо, що «Ощадбанк» виділяє під ці цілі кредит у 2 млрд грн. Щодо адекватності цієї ціни українські експерти розійшлися в думках.

«Зараз ціна $58 за тонну в портах Нідерландів. Якщо це ($80 за тонну. – Forbes) 6000 калорій і з постачанням на станцію призначення, то це непогана ціна. Але знову ж таки, все залежить від умов і калорійності. Що не варто робити міністру – то це оголошувати про наміри купити вугілля в конкретного продавця до того, як він із ним домовився. Таке оголошення дуже погіршує переговорні позиції, контрагент розуміє твою залежність і слабкість», – говорить Андрій Герус, виконавчий директор інвесткомпанії Concorde Capital.

Водночас в Укрпромзовнішекпертизі Forbes назвали інші дані: вугілля з ПАР на RB калорійністю 5500 коштує $40 за тонну, 6500 – $47, російське вугілля – у районі $40, австралійське – у районі $50.

«Для теплових станцій зазвичай використовується найдешевші і найдоступніші марки вугілля. Так, поточні ціни на енергетичне вугілля (приведене до калорійності 6000 ккал/кг) на умовах CIF ARA (Північнозах. Європа) становлять $58–59/т, а на умовах FOB Richards Bay (ПАР) – $56–57/т», – пояснив Олександр Славінський, головний фахівець ДП «Держзовнішінформ».

Як міністр Демчишин обґрунтує ціну у $80 – поки залишається загадкою. Мабуть, профільному міністерству організувати імпорт простіше, ніж налагодити постачання з окупованих територій, де теж працюють громадяни України. Крім того, з понеділка гірники «Селидіввугілля» і «Волиньугля» оголосили страйк і не виходять на роботу через те, що не отримують зарплат із травня. Три місяці міністерство не може знайти 450 млн грн для погашення боргів. На відміну від мільярдного кредиту на імпорт вугілля – він знайшовся швидко.

Інна Коваль та Андрій Леденьов