Офіційний веб-сайт
За інформацією учасників Національної асоціації виробників цукру України у 2023 році прогнозована площа під цукровим буряком становитиме 220-230 тис. га. Для порівняння, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, площа цукрових буряків у 2022 році була 181,4 тис. га проти 226 тис. роком раніше. Минулого року через воєнні дії на території нашої країни були серйозні проблеми у Київській, Харківській, Житомирській, Чернігівській областях. Вони не змогли взяти участь у посіві та виробництві цукру.
Сезон-2022 в Україні відпрацювали 23 заводи. Це на 30% менше, ніж роком раніше. Вони були повністю забезпечені цукросировиною для переробки завдяки гарній врожайності – 50 т/га. Для порівняння – у довоєнний рік середня врожайність країною становила 48 т/га.
Цього сезону до наших підприємств, які працювали у 2022 році, приєднаються ще 6 цукрових заводів. Це не всі вітчизняні потужності. Наприклад, підприємства, розташовані на Харківщині, не зможуть включитися у виробничий процес через заміновані поля. Сподіваємося, 2023 року в Україні працюватимуть 29 цукрових заводів, які відновлять роботу зі своєю традиційною сировинною базою.
Очікуємо також, що до сегменту сировинної бази зайдуть фермери-новачки. Через складнощі з реалізацією соняшнику, кукурудзи та пшениці багато фермерів звернули увагу на ліквідність цукрових буряків – їх не потрібно зберігати, сушити, тобто додатково вкладати гроші. Цукровий буряк сам собою складна культура в порівнянні з соняшником і кукурудзою в плані вирощування та догляду, але фермери-давальники відразу отримають гроші. Крім того, цукрові заводи, коли домовляються із сільгоспвиробником, забезпечують його більшою мірою насінням, добривами, засобами захисту рослин та технікою, що перебувають на балансі переробних підприємств.
Що найбільше хвилювало та заважало роботі цукрової галузі у 2022 році?
Незважаючи на війну, посівна кампанія стартувала у встановлені терміни. Однак галузь мала проблеми із забезпеченням паливно-мастильними матеріалами, насінням, добривами та засобами захисту рослин. Під час підготовки до переробки цукрових буряків у цукрових заводів виникла проблема з природним газом, кам’яним вугіллям та матеріально-технічними складовими.
Сезон цукроваріння у 2022 році розпочався наприкінці серпня. Більшість переробних підприємств закінчили свою роботу до нового року, і лише 3 заводи працювали до середини січня 2023 року.
Скільки їм вдалося виготовити цукру?
У 2022 році, враховуючи площу під цукровим буряком та кількість працюючих заводів, було вироблено 1 млн 330 тис. тонн цукру. Якщо порівняти з довоєнним роком, то було зроблено 1 млн 450 тис. тонн. Скорочення на 120 тис. тонн за не задіяних виробничих потужностей на 30% було не критичним для України. Крім того, ми мали профіцит і значні перехідні залишки з 2021/2022 МР (з 1 вересня 2021 року по 1 вересня 2022 року) у розмірі 491 тис. тонн.
Річна потреба внутрішнього ринку, за балансними розрахунками та даними Мінагрополітики, до війни становила 1 млн 150 тис. тонн. Внутрішнє споживання нині, логічно, знизилося через відплив великої кількості людей з України за кордон. Крім того, чимало підприємств харчової промисловості, які закуповували цукор, опинилися на окупованих територіях або були знищені. З початку війни до поточного періоду прогнозований фонд споживання має триматись у межах 1 млн тонн.
Скільки цукру було відправлено на експорт? Чи змінилася географія експорту?
Станом на початок війни експорт цукру з України було заборонено у зв’язку з початком воєнних дій. Проте з 5 червня 2022 року було ухвалено постанову Кабінету Міністрів України про дозвіл експорту цукру за виданими Міністерством економіки України ліцензіями. За період 2021/2022 МР було експортовано 55 тис. тонн цукру. Починаючи з 1 вересня 2022 року до 28 березня 2023 року Україна наростила експорт у 4,8 разу до 265 тис. тонн.
Географія експорту змінилася. Згідно з рішенням Європейського Союзу, Україна має можливість відвантажувати цукор без тарифних квот та мит. У Європі минулого року була посуха та неврожай цукрових буряків. Також там була набагато вища, ніж в Україні, вартість природного газу. Отже, в Європі цукру виробили менше і він був дорожчим за український. Враховуючи військові дії та відсутність морських портів, Україна змогла гідно продати цукор у Європі. Відвантажуємо і вивозимо цукор автомобільними шляхами, що спричинило логістичні складності. Завдяки допомозі уряду у відкритті нових пропускних пунктів та залізничних колій ці проблеми вдалося вирішити. Переконані, що експорт цукру – найважливіший драйвер у розвитку нашої галузі.
Уряд обіцяє, що міжнародна допомога, яку отримає Україна на відновлення, спрямовуватиметься на будівництво переробної галузі, у тому числі харчової. Хтось із учасників «Укрцукору» мріє про плани збудувати нові заводи?
На сьогоднішній день в Україні збережено близько 40 цукрових заводів, які здатні виробляти цукор. Доцільно було б спрямувати кошти на модернізацію, реконструкцію працюючих підприємств – придбати нове обладнання та перейти на альтернативні джерела енергії. Чи не завадила б виробникам цукру супутня біоенергетика. Отже, міжнародну допомогу є сенс направити на будівництво біогазових і біетанольних заводів.
Наскільки це реально, цукрова гілка намагається бути оптимістом. Але все залежатиме від того, як в Україні пройде посівна кампанія, якими будуть кінцеві площі під цукровим буряком, якими будуть погодні умови, і від бойових дій на території нашої держави.
