ДП «Держзовнішінформ» здійснює моніторинг цін на зовнішньому і внутрішньому ринках, згідно з наказом Міністерства розвитку і торгівлі України.               Інформаційно-аналітичні продукти компанії включені Державною податковою службою України до переліку джерел інформації для отримання котирувальних цін.               Нормативно-правові акти

Бізнес-плани для перспективного та стабільного бізнесу.               14 червня 2021 року підписано меморандум про співробітництво між ДП “Держзовнішінформ” та Держмитслужбою
Опубліковано 12.02.2021

На Вінниччині запрацював перший в Україні завод з переробки часнику

На Вінниччині у м. Липовець в тестовому режимі запрацював перший в Україні завод із комплексної переробки часнику. Про це повідомляє Укрінформу, пише agronews.ua.

«Ми підготували до запуску наш завод, зараз працюємо у тестовому режимі. Беремо часник з городу, з саду і з поля, очищуємо його від бруду і всяких домішок, калібруємо і дробимо головки. Потім очищуємо від луски, потім усе це миється, дезінфікується озоном без додавання хімічних речовин. Очищені зубчики підсушуються і вакуумуються і відправляються на охолодження. Це вже сировина, готова для використання у будь-якому вигляді. Частину продукції ми переробляємо на пасту і пюре. Туди додається сіль, або інші компоненти, які потрібні виробнику, наприклад, м’ясо-ковбасному або хлібопекарському виробництву, а також виробникам соусів, кетчупів тощо», – розповів заступник голови фермерського господарства «АГРО-МАЙСТЕР», керівник виробничого проєкту Василь Гудзовський.

За його словами, планова потужність заводу – переробка 2 тис. тонн часнику на рік. Коли підприємство вийде на прогнозовані обсяги виробництва, залежатиме від того, наскільки вітчизняні переробники будуть зацікавлені в українському часнику.

«Ми зараз дуже пропагуємо свою продукцію серед переробних підприємств, але дуже важко цей процес іде, тому що склалися певні традиції, які залежать, напевне, і від державної політики. Тому що дуже велике засилля китайського часнику. Він набагато дешевший і має потужну рекламну підтримку в нашій країні. Нашим виробникам та імпортерам набагато вигідніше працювати із закордонною сировиною. Державним органам теж дуже цікаво мати справу з такою сировиною, тому що дуже велика частина цієї продукції – контрабанда, а, значить, це кеш», – вважає Гудзовський.

Для забезпечення свого виробництва сировиною підприємство вирощуватиме насіннєвий матеріал і постачатиме його селянським господарствам.

«Як підприємство з великими традиціями власного виробництва, будемо виробляти насіннєвий матеріал. Власне, ми вже його виготовляємо і частково реалізуємо навколишнім селянським господарствам і тим, хто хоче долучитися до цієї справи. А потім забираємо у них урожай. Намагаємося налагодити наш власний агроконтроль за вирощуванням сировини, тому що наша готова продукція буде потрапляти до підприємств, які дуже слідкують за безпекою харчових продуктів. Тому ми дуже прискіпливо ставимося до якості сировини», – додав Гудзовський.

На думку пана Василя, часник є дуже перспективним продуктом, але кинутим напризволяще. В Україні вирощується близько 200 тис. тонн часнику. Із нього реально споживається населенням близько 40 тис. тонн. Це разом і те, що споживає населення із власних присадибних ділянок, і український часник, який використовують переробні підприємства. Все інше просто «вилітає в повітря». Всі кошти і ресурси, які селяни вкладають у цей власний міні-бізнес, вони мало того, що не окупаються, а ще й приносять збитки.

«Можна порахувати: 150 тис. тонн, які потрапляють на смітник, помножити на 30 гривень. Отримуємо колосальну суму, яку втрачає наше село. Це, наприклад, ті субсидії, які пенсіонери отримують з бюджету, а могли ці кошти заробляти самі. Чи, скажімо, самозайняті люди», – додав керівник проєкту.

Гудзовький зазначив, що наразі в країні залишилася лише незначна кількість консервних заводів із тих, які працювали раніше. Вони неспроможні «поглинути» ті обсяги часнику, які вирощуються Україні. Тому налагодження комплексної переробки часнику – це спроба запровадити повний цикл виробництва, від його вирощування до «прив’язки» до кінцевого споживача, і зробити його привабливим для вітчизняної переробної промисловості.