22–23 квітня 2026 року у Києві відбулася 24 Міжнародна конференція BLACK SEA GRAIN. KYIV-2026 з фокусом – UA Agro Restart: Стратегії майбутнього 2026–2030, яка зібрала провідних учасників аграрного сектору, експертів, представників різних сфер бізнесу, державних органів влади та галузевих асоціацій. У межах заходу обговорювалися питання щодо трансформації агробізнесу України та формування його нової архітектури до 2030 року, довгострокові стратегії розвитку й синергія між різними галузями. Значну увагу приділили інвестиційній привабливості сектору, сучасним економічним прогнозам та ролі бізнес-лідерів у зміні економічного ландшафту. Окремо обговорювалися підходи до створення доданої вартості у преміальному агрофуд експорті, питання енергонезалежності як чинника конкурентоспроможності, а також перспективи Чорноморсько-Дунайського регіону в контексті глобальних викликів, зокрема прогнозів урожаю та експорту на 2026/27 маркетинговий рік. Важливим блоком стала тема попиту, міжнародної торгівлі та конкуренції на світових ринках у боротьбі за їх перерозподіл. Спікери ділилися досвідом реалізації інвестиційних проєктів, управління ризиками та залучення фінансування, а також презентували приклади як інтенсивного, так і екстенсивного розвитку підприємств.

Ринок зернових та олійних культур Чорноморсько-Дунайського регіону та глобальні виклики сезону 2026/27
У сезоні 2025/26 спостерігається зростання цін на зерно на фоні скорочення виробництва в окремих регіонах світу та проблем із врожаєм, зокрема в США та Південній півкулі. Водночас конкуренція на експортних ринках посилюється, що впливає на перерозподіл часток між постачальниками. Україна демонструє зростання експорту пшениці попри незначне зниження врожаю, тоді як росія та Румунія скорочують обсяги.
Окремо відзначається зміна структури попиту, зокрема зростання ролі США та Бразилії на ринку кукурудзи в ЄС, що підсилює конкуренцію для українських експортерів.
Прогнози на 2026/27 вказують на збереження високої волатильності на світовому ринку зернових під впливом глобальної економічної та геополітичної нестабільності, значних світових запасів зерна, ризиків дефіциту окремих ресурсів, а також зниження маржинальності аграрного бізнесу, зокрема у країнах-експортерах Чорноморського регіону.

Ринок зернових входить у період підвищеної конкуренції та структурних змін, де ключовими факторами успіху стають гнучкість, ефективність логістики та адаптація до нових глобальних умов. Очікується поступовий зсув агровиробництва у бік олійних культур і розвиток регіональної торгівлі в Україні, що зумовлено їх вищою маржинальністю, стабільним попитом та можливістю створення доданої вартості через переробку. Такі тенденції можуть призвести до часткової зміни структури українського аграрного експорту та посилення ролі внутрішньої переробки й регіональних ринків збуту. Так у Чорноморсько-Дунайському регіоні очікується зростання виробництва олійних культур, передусім соняшнику, який залишається домінантною культурою у структурі посівів. Водночас спостерігаються різноспрямовані тенденції щодо сої та ріпаку, що пов’язано з державною політикою окремих країн, кліматичними умовами та ринковими факторами. Зокрема, у ряді країн ЄС застосовуються обмеження та вимоги щодо сівозміни, екологічних стандартів і структури посівів, що впливає на обсяги вирощування ріпаку та інших культур через необхідність збереження родючості ґрунтів.
Суттєву роль відіграє географія експорту. Україна орієнтується на ринки ЄС, Індії, Туреччини та Близького Сходу, тоді як інші країни регіону формують власні торговельні стратегії. Водночас ЄС прагне до більшої самозабезпеченості, що впливає на імпортні потоки.
Цінова кон’юнктура на ринку олійних залишається відносно стабільною з потенційною волатильністю залежно від сезонних факторів та глобальних тенденцій. При цьому ключовими драйверами ринку виступають розвиток переробки, зміна торговельних потоків та конкуренція за ринки збуту. Роль олійних культур в аграрному секторі у сезоні 2026/27 посилюється зростанням конкуренції та впливом зовнішніх факторів: кліматичних ризиків, геополітичної нестабільності та необхідності адаптації бізнесу до нових умов.

Економічне майбутнє України: між відновленням і структурними змінами
Під час однієї дискусійної панелі особлива увага була приділена макроекономічному прогнозу України на 2026–2030 роки та впливу ключових чинників невизначеності на розвиток економіки й бізнесу, де центральним фактором залишається війна. Саме тривалість та сценарій її завершення визначатимуть темпи економічного відновлення, інвестиційну активність та трансформацію бізнес-середовища.
Економічні прогнози на 2026–2030 роки передбачають кілька сценаріїв розвитку, залежно від термінів завершення війни. Навіть за базовим сценарієм відновлення буде поступовим. Водночас українська економіка демонструє високу адаптивність до кризових умов. Проте цей «імунітет до шоків» має межі — потенціал зростання поступово вичерпується.
Окрім внутрішніх викликів, значний вплив мають глобальні фактори. Зокрема, коливання цін на енергоносії можуть суттєво посилювати інфляційний тиск, підвищуючи витрати бізнесу та впливаючи на купівельну спроможність населення.
Геополітичні ризики, такі як конфлікти на інших ринках, здатні додатково ускладнювати економічну ситуацію та змінювати макроекономічні прогнози.
Окремо підкреслюється, що після завершення війни бізнес і надалі стикатиметься зі системними проблемами, такими як дефіцит кадрів, зростання витрат та необхідність адаптації до нових ринкових умов. Це зумовлює зміну бізнес-стратегій: від орієнтації на ефективність і прибутковість до підвищення стійкості, диверсифікації логістики та енергозабезпечення.

Економічне майбутнє України до 2030 року залежить від комплексу факторів: від тривалості війни до глобальної економічної кон’юнктури. Ключовими умовами відновлення стануть –залучення інвестицій, структурні реформи та здатність бізнесу адаптуватися до нових реалій. Українська економіка має потенціал для зростання, проте його реалізація вимагатиме часу, стабільності та системних змін.
Підсумки
Конференція BLACK SEA GRAIN. KYIV-2026 засвідчила, що аграрний сектор України входить у період глибокої трансформації, де ключовими чинниками розвитку стають адаптивність, інноваційність та інтеграція у глобальні ринки. Посилення конкуренції, зміна структури попиту та зростання ролі олійних культур формують нову модель агробізнесу, орієнтовану на додану вартість і ефективність.
Водночас макроекономічна невизначеність, зумовлена війною та глобальними ризиками, визначатиме темпи відновлення економіки та інвестиційну активність у найближчі роки. У цих умовах успіх бізнесу залежатиме від здатності швидко адаптуватися до змін, диверсифікувати ризики та впроваджувати довгострокові стратегії розвитку.

Загалом, за результатами дискусій та виступів учасників конференції, майбутнє аграрного сектору та економіки України до 2030 року пов’язується з необхідністю структурних змін, залученням інвестицій та підвищенням конкурентоспроможності на світових ринках.
Мирослава Шимкова
заступниця начальниці – головний експерт відділу досліджень ринків АПК, хімічної промисловості та товарів народного споживання